Завжди казала: «Я», коли потребували лікаря. Очільниці черкаського перинатального центру присвоїли звання «Заслужений лікар України»

Колеги називають її наставницею та кличуть в операційну у найскладніших випадках. Це про керівницю Черкаського обласного перинатального центру Наталію Лакусту. Вона завжди там, де її чекають, де народжується нове життя, адже здоров’я пацієнтів для неї – понад усе. Нині роботою лікарки пишається держава. За сумлінне виконання професійного обов’язку Президент України присвоїв Наталії Михайлівні почесне звання «Заслужений лікар України».

За що поважають і цінують пані Наталію, чому саме її порад і підтримки потребують, розповів колектив лікарні та перинатального центру.

- Взяти під своє керівництво обласний перинатальний центр – заклад третинного рівня, який надає якісну допомогу пацієнтам при складних екстрагенітальних, акушерських патологіях, передчасно народженим малюкам – це складне завдання, тим паче, під час воєнного стану. Втім Наталія Михайлівна з цим успішно справляється. У нашому перинатальному центрі лікуються пацієнти з важкими патологіями не лише з Черкащини, а й з інших регіонів країни. Тож я вдячний команді на чолі з Наталією Михайлівною за відповідальну роботу,- прокоментував директор Черкаської обласної лікарні Віталій Шило.

- Як людина Наталія Лакуста – багатогранна особистість, з якої можна брати приклад для наслідування не лише в медицині. Вона вміє насолоджуватися і життям, і своєю роботою, завжди знайде вихід зі складних ситуацій, які часто виникають в нашій роботі. Тому для нас вона – провідник, який ділиться своїми знаннями і підходом до роботи. В операційній вона завжди підкаже, як зробити краще і ефективніше,- розповіла про свою наставницю лікар- акушер-гінеколог Наталія Кухаренко.

- До неї завжди можна прийти за порадою і вона ніколи не відмовить. Нам дуже пощастило працювати в одній команді з нашою керівницею і вона та людина, яка дійсно заслуговує визнання її роботи на державному рівні,- поділився враженнями про співпрацю з пані Наталією лікар-акушер-гінеколог Вадим Одайський.

 Свій професійний шлях Наталія Михайлівна називає складною, але улюбленою роботою, коли на першому місці часто були пацієнти, а потім – родина.

- Я пройшла складний шлях, починаючи від медучилища, вузу, роботи у екстреній медичній допомозі, роботи в Чернівцях, на кафедрі, написання кандидатської дисертації, роботи в управлінні охорони здоров’я, і до роботи тепер уже в перинатальному центрі. І саме роботу в перинатальному  центрі спільно з колективом вважаю апогеєм своєї трудової діяльності та визнання мене як лікаря на державному рівні,- зазначила Наталія Михайлівна. – Разом ми багато досягли. Надавали медичну допомогу і черкащанам, і внутрішньо переміщеним особам. Попри те, що кожного дня маємо справу з важкими пацієнтами, багато передчасно народжених діток, складних патологій породіль, для лікування яких потрібен індивідуальний підхід, ми завжди намагаємося максимально застосовувати весь свій досвід і уміння, аби отримати позитивний результат. Щоб кожна майбутня мама виписувалась зі здоровим малюком. І в такі моменти  приємно чути вдячність від пацієнтів, відгуки колег з інших закладів охорони здоров’я, адже тоді розумієш, що твою працю цінують.

Втім лікарка ніколи не боялась труднощів, а навпаки була проактивною і завжди відгукувалась, коли потребували допомоги медиків.

- Коли я починала свою трудову діяльність, то як тільки десь потрібен був лікар, я завжди казала: «Я». Бо дуже хотіла допомогти і люблю свою роботу. І сьогодні вона займає більшу частину мого часу. Навіть вдома, якщо якісь складні питання, я завжди з колегами на зв’язку. Вдячна за підтримку своїй родині: чоловікові, сину, адже вони розуміли важливість моєї роботи, хоч я і не завжди достатньо приділяла часу сім’ї. Мій син бачив маму не так часто, як хотілося б,- зізнається пані Наталія.

І нині пацієнти для Наталії Михайлівни – на першому місці. Весь колектив переживає разом з пацієнтами їх труднощі, до кожної жінки і дитини ставляться – як до своїх близьких та рідних. Такому підходу до роботи теж навчила колектив керівниця перинатального центру.

- Колись моя мама, знаючи, що я хочу стати лікарем, дала мені життєву пораду: «Стався до людей так, як би ти хотіла, щоби ставились до тебе». І я тоді усвідомила ці слова і нині це життєве кредо – у мене в пріоритеті. Я стараюсь заглиблюватись у проблеми пацієнтів, докопатись до першопричин, аби максимально якісно їх вирішити. І робити так, щоб було усім добре. Медицина – наука не точна. Хоч ми працюємо по протоколах, наказах, але в деяких моментах необхідний індивідуальний підхід,- пояснює лікарка. - Найскладніше – коли не вдалося допомогти, коли стався трагічний випадок. Це дуже складно і батькам, і лікарям. Тому ми усвідомлюємо свою відповідальність і завжди робимо все, що в наших силах, і навіть більше. 

Надалі, говорить Наталія Михайлівна, вони не збавлятимуть темпу, попри війну і невтішну статистику народжуваності в Україні, адже багато жінок репродуктивного віку виїжджають за кордон. Втім, і у такий складний час життя завжди перемагає, і лікарі завжди будуть там, де вони необхідні. За можливість жити і працювати, допомагати людям Наталія Михайлівна дякує Збройним Силам України, їх мужності.

- Вони нас боронять, а ми будемо для них надійним тилом, підтримкою, адже Україна має розквітати, тож працюємо заради миру і заради життя кожного українця,- підсумувала Наталія Лакуста.